Гостинці від Білки

   Нещодавно ми усією дружною командою Їжоботаніка відвідали чи не легендарну Білку. Легендарну тому, що не встигли вони відкритись, як серед знайомих і не дуже мені людей вже тільки й мови було, що про них. А все тому, що Білка, як проект, існує доволі давно, і поява закладу - це, наче, переїзд у нову, простору квартиру, де можна спокійно приймати гостей.

   Білка живе не у лісі-лісі темному, а на четвертому поверсі ТЦ Роксоляна, що на площі Соборній. І місце, скажу прямо, неоднозначне. Так, краєвид з вікон пекарні надзвичайний. 

   Так, відчувається, що усе навколо дихає новизною і Білка зі своїм інтер'єром не нагадує більшість пошарпаних зумисно львівських туристичних закладів.

   Але є свої "але". Торговий центр не передбачає наявність туалету на окремій площі, тому готуйтесь спускатись поверхом нижче, щоб помити руки. І так, якщо хочете зберегти їх стерильно чистими - їдьте ескалатором і не торкайтесь поручнів. Не хочу Вас обдурити - ми не питали у працівників Білки про можливість помити руки в самому закладі, але й не помітили туалету або рукомийника. Ще одне невеличке "але" - якщо вмоститись біля скляних стін, то можна відчути себе рибкою у акваріумі. Та це дуже легко виправити - пересядьте або використайте одну з прекрасних дерев'яних ширм, і вже ніхто не потурбує Вас.

   Що до меню, то Білка, як ведеться з дитинства, завжди передає солодощі. А тому тут їх повно. Торти, тарти, пироги, чізкейки, тістечка, солодкі панкейки, печиво, цукерки, солодка гранола... Список безкінечний і поповнюється новими варіантами регулярно, бо на кухні Білки працюють люди творчі, й творчість ця втілюється у нових смачних шедеврах. 

   Для тих, кому солодкого не хочеться Білка має в запасі й несолодкі пироги та тарти. А ще супчик і салат. Навіть якщо Ви на суворій дієті, Білка не дозволить Вам померти з голоду.

   Напої. Білка любить дітей, а діти не люблять п'яних. Тому алкоголю Ви тут не знайдете. Ми трішки знайшли, але це, вочевидь, бешкетували не дуже чемні гості, що мають гарний смак:) 

   Насправді ж, в меню можна знайти хорошу каву, чай і смачні лимонади. Для останніх можна купити ще й еко-пляшку й забрати все з собою.

   Про з собою - Білка неймовірно любить і вміє пакувати гостинці. Ба, більше - якщо Ви захочете принести тортик чи пиріг додому - він коштуватиме трошки дешевше, ніж якщо купувати його окремими шматочками. Тому забирати щось із Білки додому круто, хоч і важко не залишитись біля цього вікна й не помилуватись вечірнім чи ранковим Львовом...

   Про ложку дьогтю. Моя дуже хороша знайома натрапила на неприємну річ у чарівному пирозі Білки - волосся. І хоч персонал повів себе більш, ніж чемно, приніс печивко-вибачення, Христина, напевно, ще не скоро піде туди знову. Я чудово розумію, що подібні ситуації трапляються навіть в найкращих ресторанах, але... Словом, час покаже.

   Білка - одне з таких потрібних Львову місць для львів'ян, а не для туристів. І дуже хочеться, щоб це чудове місце виправдало покладені на нього очікування і не розчаровувало натхненних красивими фото людей. Тепер Ви знаєте, звідки Білка передає гостинці - прийдіть і отримайте свій!

   Фотографували:   Лізавета Власенко

Ігор Устинський

Катя Головко

Текст: Олександра Власюк

От блін!...Перепрошую, млинець

   Є на вулиці Краківській, яка веде до самої площі Ринок, маленьке віконце, куди від ранку до вечора стоїть черга. Величезна черга. І скільки я там проходжу - стоїть вона й стоїть. Рухається звісно, люди забирають млинці, йдуть далі, але підходять нові й нові, що створює ореол таємничого незвіданого неймовірного смаку тамтешніх млинців. От ми усією командою ходили-ходили повз - і не втримались. Вирішили на власних смакових рецепторах перевірити, що ж то за диво, за яким і пів години вистояти не шкода.

  Заклад з не надто претензійною назвою "Млинець та кава" - це просто віконце у стіні, за яким ці млинці одразу і готують. Черга доволі довга майже завжди. Це начебто й мінус, але з іншого боку - це плюс - центр міста, безліч знайомих, і очікування млинця переростає у дружню зустріч, а то й не одну. Хоча, такий чудовий розвиток подій можливий лише якщо Ви нікуди не поспішаєте. В іншому разі - цей заклад не для Вас.

  Меню. Крім трьох видів млинців, які є на фотовивісці, а саме банан-нутелла, полуниця-білий шоколад та курка-сир, є ще кілька, але поки не дійдете до самого віконця - не дізнаєтесь про них. Це млинці з джемом, шинкою, потрійним сиром, тощо. Ціни коливаються в межах 15-26 грн. Кава також без претензій - американо, лате, капучіно. Є чай і холодні напої.

  Головне. Млинець був відносно смачний. Чому відносно - йому чогось бракувало, однозначно. Стоячи в черзі я помітила, як дівчата виймають вже натертий упакований сир з холодильника, розумію, що це фастфуд, але навіть смачний сир втрачає смак при такому зберіганні. Курці бракувало спецій, а сам млинець був доволі товстим, хоч ми втрьох так і не визначились - добре це чи зле. Єдине, що тут він більше нагадував панкейк, ніж французький креп, який роблять тонюсіньким. Не було надзвичайного смаку й у соусів. Крім того, маю сумніви що до належного прибирання робочих поверхонь - дівчата просто не мають часу ні на що, крім млинців. Але, такий потік людей дає Вам непевну гарантію, що продукти відносно свіжі.

  Словом, на мою думку і загальну думку команди Їжоботаніка - не вартують ті млинці такої черги. І не є їх ціна цілком справедливою. Звичайний собі фастфуд, який дивним чином захопив величеньку аудиторію. Не кажу, що там їсти не можна, бо вони мають два списані грубі зошити прекрасних відгуків, але вважаю, що у середмісті Львова можна знайти більш достойні та швидкі місця для перекусу.

  Важливо: буквально за кілька хвилин після публікації посту мені стало відомо, що моя знайома твіттерянка Іра після млинця почувається не надто добре. Стверджувати, що це отруєння і саме млинцем ми не можемо, але маємо те, що маємо. Деталі цієї історії додам пізніше.

Фото: Катерина Головко

Текст: Олександра Власюк