Фільми, які не можна дивитись голодним. Частина 1

Фільми про кухарів і шефів

  Невеличкий відступ про те, що це за список. Отже, це список, у  якому я зберу максимально можливу кількість фільмів, де їжа виступає в ролі одного з героїв чи, принаймні, яскравого тла. Фільми про кухарів, офіціантів, ресторани, інгредієнти, смаки, прянощі й усе, що з ними пов'язано - людей, міста, спогади, кохання, секс, а іноді навіть і вбивства. Список фільмів я умовно поділю на категорії, але це не означатиме, що фільм з одної категорії не може належати до іншої - просто, на мою думку, саме туди його пасує поставити. Ці списки не претендуватимуть на абсолютну повноту і я буду рада усім зауваженням та пропозиціям. Мультики та серіали виділю в окрему категорію. 

Навіть не намагайтесь дивитись ці фільми голодними чи без їжі поруч!

1. Burnt/Шеф Адам Джонс (2015)

   Яскравий фільм, що спекулює на темі шефа-рок-зірки. Смачні кадри, багато емоцій і вогню, яскраві актори. Багато "внутрішніх" ресторанних фішок. І водночас примітивний сюжет, подекуди дивно прописані діалоги, завуальована реклама Burger King. Але фільм про натхнення і вміння переборювати власних демонів. І якщо він когось надихає - це чудово. Бредлі Купер, щоправда, подобається мені значно більше у ролі такого ж шефа, але в невеличкому серіалі, про який розповім у наступному списку. Дивитись тут
  

   

     
        2. Chef/Шеф-кухар (2014)

   Історія про кухаря, який з віком так і не переріс з перспективного в знаменитого, став цілком залежним від власника ресторану та ще й цілком розвалив особисте життя. Але не буває лиха без добра - чергова неприємність приводить його до краху, що стає новим початком. Майже з нуля все стає на свої місця - і їжа, і родина. А все тому, що Карл Каспер справді любить готувати. Чудовий натхненний і смачний фільм. Дивитись тут

        3. The Hundred-Foot Jorney/Прянощі та пристрасті (2014)

   

     Цей фільм змішує Францію та Індію в такій надзвичайно виваженій пропорції, що вам і не снилось. Тут їжа повноцінний герой фільму, його тло і найважливіший компонент. Класика Мішлен з французького боку та спогади і пристрасть індійських прянощів з іншого - красиво, смачно, натхненно, романтично, якісно й навіть повчально. Дивитись тут

           4. Comme un Chef/Шеф (2012)

      

   Знову французи. І знову дуже натхненно. Про те, що не завжди досвід і робота найважливіші, про те, як вперто треба боротись за мрію, ну і, звісно ж, про те, наскільки важлива сім'я і підтримка. А ще фільм дуже кумедний:) Дивитись тут

         5. Love`s Kitchen/Любов і кухня (2011)

      Мила історія про те, як улюблена справа і друг, якого зіграв Гордон Рамзі, витягають хорошого кухаря з затяжної депресії. А далі його вже чекає любов. Дещо солодкаво, тому підходить більше для дівчачих переглядів з відерцем морозива в руках. Хлопці не оцінять. Дивитись (лише російською, на жаль) тут

          6. Julie & Julia/Джулі і Джулія (2009)

   

      Мій улюблений фільм з якого й почався цей блог. Маємо дві паралельні історії - відомої американки Джулії Чайлд, яка відкрила жінкам своєї країни французьку кухню, та Джулі Паулз, яка стала відомою, завдяки блогу за рецептами Чайлд. Тут багато смачних кадрів, любові й Парижу, який надзвичайно любила Чайлд. Смачна і дуже тепла історія. Дивитись тут

            7. No Reservations/Смак Життя vs Mostly Martha/Незрівнянна Марта

      Два фільми - голівудський та німецький - одна історія. Сильна жінка, кухар французької школи, небога, з якою їй доведеться вчитись ладнати... А тут ще й цей італієць зі своїми жартами. Якщо дивитись дівчаткам - раджу версію голівуду - більш рафінована і тепла, якщо хлопцям - німецьку, але всеодно може бути нуднувато. Дивитись голівудську версію тут, німецьку - тут.

Fabbrica мрій у теплому місті

Більшої анафеми, ніж сидіти в закладі мережі, яку я терпіти не можу, і писати про заклад мережі, яку я обожнюю, бути не могло. Але вже як є - сиджу в Театрі пива Правда і пишу про найсмачніше місце моєї України - Fabbrica. Сумую, але таке життя. Бо ж Львів і Франківськ надзвичайно різні, як і мережі ресторанів, які представляють ці міста. Але зараз про Франківськ, про 23 ресторани, і, звісно ж, про найкращий заклад країни, поза Києвом.

  Отже, Fabbrica - це чудовий заклад в самому серці Івано-Франківська. Вам не вдасться не помітити ці дивовижно красиві вікна взимку й переповнену терасу влітку. І навіть не думайте йти, якщо одразу не вдасться знайти місце! Зачекайте. Даю слово, що те, що ви отримаєте, вартуватиме кожної хвилини вашого часу.

  Концепція ресторану проста і зрозуміла - італійські страви з українських інгредієнтів. Себто не чекайте моцарели з молока буйволиць, справжнього парміджано чи оливкової олії - тут їх нема.

  Натомість є власноруч приготовані сири, в'ялене м'ясо, томатний соус з херсонських помідорчиків і просто божественне борошно, з якого готують піцу та пасту. Воно дуже особливе, бо зерно привозять з Черкаської області й мелють у власному млині, за роботою якого теж можна поспостерігати.

  Окремої уваги заслуговує піца. Усі, з ким я говорила про Франківськ (майже всі знайомі:), знають, що заради цієї піци, я готова вбити кілька годин на дорогу.

  Хоча наше знайомство не віщувало  такої безмежної любові - перша Маргарита, яку мені принесли у Fabbrica здивувала бортиком. "Фі, піца з бортиком. Нічого хорошого напевно" - подумала я. І ох, як помилилась. Бо смачнішої не їла за все життя (ні, в Італії я не була, так, піци я перепробувала багато). Отже, ніжне тісто, солодкуватий томатний соус і надзвичайно делікатна моцарела, яка тягнеться ниточками за кожним шматочком - це і є Маргарита. А ще, піч для неї робив італійський майстер.

  

  Але такої оди достойний кожен з пунктів меню, над яким працювала Олена Жаботинська - шеф-кухар ресторану. Людей, які горять тим, що роблять, складно не помітити. І ця чарівна жінка - одна з них. Вона справжнісінький "західний" шеф, який працює над українською їжею, прагне її розвитку й вчить новому своїх гостей.

   

   Відверто кажучи, я можу безкінечно писати про плюси Fabbrica. Про низькі ціни, про повний зал гостей, як показник, про всіх цих дивовижно красивих людей, які їдять і працюють навколо, про вазонки на підвіконнях, про безкоштовну воду, про те, як відчуваєш, що ось, вимкни звук - і здається, що ти не в невеликому місті на Прикарпатті, а десь в Альпах, по той бік кордону... Але всі ці слова не варті й кави, ані шкоринки від піци, ані ложки соусу від равіолі. Просто зберіться і поїдьте у сонячний Франківськ, замовте столик на вечір п'ятниці й насолоджуйтесь їжею, містом, а ще - персоналом закладу, який затанцює вам перед закриттям закладу:)

 Фото: Надя Єгорова
            Катя Головко
Текст: Олександра Власюк