Гармидер: а чи було смачно?

   Є така традиційна страва британської кухні, дуже літня, зветься Eton mess, а українською – Ітонський безлад, бардак, заміс… А ще, можна назвати її Ітонським гармидером. І це звучатиме не менш смачно.

   У Львові теж відбувся свій Гармидер – 12-14 червня, у парку ім. Б. Хмельницького. Захід був присвячений молодим українським виробникам. Стенди і ятки з одягом, прикрасами, іграшками, канцелярією та іншими чудовими речами заповнили одну галявину, а на іншій, трохи вище, розташувалась фуд-зона. Звісно, нас, як команду фуд-блогу, вона зацікавила найбільше.

   Насправді, після парк-пікніку, саме фуд-зона видалась доволі скромною. Виглядало справді, як гармидер, бо навколо парк вже готувався до наступної грандіозної події – Альфа Джаз фесту. Але цей гармидер був якимось… незначним. Мало закладів, мало домашніх стартапів, мало лаунж зони, мало відвідувачів. Одним словом – МАЛО! Чудово розумію те, що спека загнала всю фуд-зону в тінь, а основна увага заходу приділялась виробникам, а не кафе чи кав’ярням. Та все ж, назвати Гармидер масштабною чи грандіозною подією язик не повертається. Скромно і не надто людно.

   Звісно, ця скромність не затьмарила блиску деяких учасників. Потішила своїм столиком Білка, яка зовсім недавно отримала дім у ТЦ Роксоляна, що на площі Соборній.

   Смачні страви і красиво оформлений стенд Щось цікаве радували око, а ще, як завжди, жваво працювали хлопці з Альтернативної кави.

   Велику площу займала зона від кафе Sowa – готували коктейлі і сендвічі (ми отримали по шматочку і дуже тому втішились, бо смачно:)), і навпаки – маленьку зона від Green, хоча й представлені були гідно. Були й коктейлі та випічка від Winehouse, а також перекуски від Коло смаку.

   З домашніх стартапів був лише проект КУХНЯ Іннеси Польцевої. У суботу долучився ще один молодий проект Bake my cake.

   Мало не забула – був і велосипед Кави на шпацер. А ще зовсім-зовсім наприкінці притулились Юрашки, які, були не дуже в тему, хоча, це й молодий львівський виробник.

Лаунж-зона була в тіні дерев, і являла собою кілька тюків сіна, куди можна було вмоститись для трапези. Але місця було малувато, а саму зону треба було спочатку знайти. Ми не дуже знайшли, тому всілись їсти на перилах сходів. Судячи з вмісту навколишніх смітників – не ми єдині не знайшли ту зону:)

   Отже, Гармидер насправді дуже крута подія, але цього разу йому чогось бракувало. Важко сказати чого – учасників, відвідувачів чи простору, але бажання застрягнути там на усі вихідні у мене, на жаль, не виникло. А тому, вважаю, що цій події є куди рости, а значить – варто бути і надалі.

Фото:    Катерина Головко

           Лізавета Власенко

Текст: Олександра Власюк