Осінній пікнік

Все-таки Львів – культурне місто. Тут відбуваються чудові події: фестивалі, презентації книг, літературні читання, різноманітні виставки. Так, туди ходять не всі, але ж то таке. Їжа духовна. А як справи з їжею фізичною? Це ми й спробували зрозуміти, відвідавши Осінній пікнік в парку культури.

Слово «пікнік» в назві й місце проведення наштовхнули на думку, що це продовження концепції Парк-пікніку, який відбувся навесні і справив неабияке враження. Але, очевидно, організатори якраз на це й розраховували – події не мали між собою майже нічого спільного, натомість на деталь з назвою повелись не лише ми. Але назвою ситуацію не врятуєш.

Для проведення пікніку виділили надзвичайно малу площу одразу біля входу в парк. Хтозна, чому, але вийшло ніяк.

Погода також підкачала – цілий день накрапав дрібний дощ. Тому для яток виділили один тент і кілька дерев’яних будок, ще одним тентом  прикрили місця для відвідувачів. Але сидіти там не хотілось – було незатишно.

Організатори пікніку акцентували увагу на тому, що буде багато гарбузів і кукурудзяний басейн. Багато гарбузів це, вочевидь, ті, які стояли на столі для карвінгу – смішно, бо навіть зона була маленька і порожня.

А басейн був по коліно навіть п’ятирічним дітям (особисто я не розраховувала на щось грандіозне, але літери на рекламці були більшими, ніж той басейн.

Окрема стаття – розваги. Знову ж-таки, розраховані вони були на дітей, але виглядало все… гм, дивно. Тобто все, що ми бачили за годину на пікніку – це 10 хвилинна сценка про гарбузову родину, зачитана злегка наркоманським тоном. Потім для якоїсь гри зібрали команди, а тоді мало не одразу їх розпустили. Ми так і не зрозуміли, що то була за гра.

Ще здивувало, що свято начебто було, насамперед, для дітей, але це не заважало підозрілим особам вештатись територією. За цим НІХТО не слідкував.

Їжа. Тут теж похвалитись нічим. Кілька точок стаціонарних закладів, які не пропонували нічого нового: Music lab, Burger joint та інші, і кілька точок з солодощами. Під тентом було дешевше, натомість пекарня в дерев’яному будиночку виставила захмарні ціни – знаю, скільки коштує тепер маскарпоне для крему, але 30 грн. за кексик – це занадто.

Хоча тарт від Cup`n`Cake хоч і коштував усього 15 грн. виявився жахливим. Шоколадний він був лише візуально – смак нагадував пластилін. Не знаю, в чому особливість рецепту, але не засмакував анітрохи.

Також смачним було натуральне печиво від "Крихти". Та й їх оформлення виглядало краще, ніж у багатьох інших.

А ще солодощі від дівчинки, що стояла на куті й продавала різне печиво коштували дуже дешево і всі, без винятку, були смачними.

Отож, Осінній пікнік для мене виявився повним провалом – несмачно, невесело, нецікаво. Найбільшим його плюсом були промоутери «Ярич», які роздавали усім безкоштовне печиво.

Але хіба це те, заради чого варто дощової суботи йти в парк? Аж ніяк. Сподіваюсь, надалі буде більше якісних гастрономічних подій, а подібні «фестивалі» просто припинять своє існування.

Фото: Ліза Власенко
           Катерина Головко
Текст: Олександра Власюк

От блін!...Перепрошую, млинець

   Є на вулиці Краківській, яка веде до самої площі Ринок, маленьке віконце, куди від ранку до вечора стоїть черга. Величезна черга. І скільки я там проходжу - стоїть вона й стоїть. Рухається звісно, люди забирають млинці, йдуть далі, але підходять нові й нові, що створює ореол таємничого незвіданого неймовірного смаку тамтешніх млинців. От ми усією командою ходили-ходили повз - і не втримались. Вирішили на власних смакових рецепторах перевірити, що ж то за диво, за яким і пів години вистояти не шкода.

  Заклад з не надто претензійною назвою "Млинець та кава" - це просто віконце у стіні, за яким ці млинці одразу і готують. Черга доволі довга майже завжди. Це начебто й мінус, але з іншого боку - це плюс - центр міста, безліч знайомих, і очікування млинця переростає у дружню зустріч, а то й не одну. Хоча, такий чудовий розвиток подій можливий лише якщо Ви нікуди не поспішаєте. В іншому разі - цей заклад не для Вас.

  Меню. Крім трьох видів млинців, які є на фотовивісці, а саме банан-нутелла, полуниця-білий шоколад та курка-сир, є ще кілька, але поки не дійдете до самого віконця - не дізнаєтесь про них. Це млинці з джемом, шинкою, потрійним сиром, тощо. Ціни коливаються в межах 15-26 грн. Кава також без претензій - американо, лате, капучіно. Є чай і холодні напої.

  Головне. Млинець був відносно смачний. Чому відносно - йому чогось бракувало, однозначно. Стоячи в черзі я помітила, як дівчата виймають вже натертий упакований сир з холодильника, розумію, що це фастфуд, але навіть смачний сир втрачає смак при такому зберіганні. Курці бракувало спецій, а сам млинець був доволі товстим, хоч ми втрьох так і не визначились - добре це чи зле. Єдине, що тут він більше нагадував панкейк, ніж французький креп, який роблять тонюсіньким. Не було надзвичайного смаку й у соусів. Крім того, маю сумніви що до належного прибирання робочих поверхонь - дівчата просто не мають часу ні на що, крім млинців. Але, такий потік людей дає Вам непевну гарантію, що продукти відносно свіжі.

  Словом, на мою думку і загальну думку команди Їжоботаніка - не вартують ті млинці такої черги. І не є їх ціна цілком справедливою. Звичайний собі фастфуд, який дивним чином захопив величеньку аудиторію. Не кажу, що там їсти не можна, бо вони мають два списані грубі зошити прекрасних відгуків, але вважаю, що у середмісті Львова можна знайти більш достойні та швидкі місця для перекусу.

  Важливо: буквально за кілька хвилин після публікації посту мені стало відомо, що моя знайома твіттерянка Іра після млинця почувається не надто добре. Стверджувати, що це отруєння і саме млинцем ми не можемо, але маємо те, що маємо. Деталі цієї історії додам пізніше.

Фото: Катерина Головко

Текст: Олександра Власюк